Мило Запорізьке 72% 200г 96 штук в ящику.

На сьогоднішній день господарське мило виробництва ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» — є найкращим в Україні. Миючими засобами називають складні органічні сполуки, що застосовуються в чистому вигляді або з добавками для прання виробів з текстильних волокон і миття різних предметів домашнього вжитку. Ці кошти полегшують також вибілювання та фарбування тканин, виготовлення емульсій і суспензій при отриманні харчових товарів, барвистих складів, очищення иизмельчение руд та інших природних матеріалів, підвищують антифрикційні здатність мастильних матеріалів і т. д. Господарське мило ― один з найбільш економічних і традиційних способів вирішення проблеми чистоти. Господарське мило виробляється з натурального природного сировини, або з синтетичних жирних кислот. Господарське мило призначається для санітарно-гігієнічних і господарських цілей ― миття рук, посуду, воно якісно стирає в гарячій і холодній воді, прекрасно відпирає застарілі брудні плями, незамінне для прання робочого одягу. Господарське мило абсолютно нешкідливо для людини, і багато використовують господарське мило або стружку з нього для прання своїх речей, що є виправданим в силу гипоаллергенності господарського мила. Господарське мило до цих пір знаходить своїх споживачів, незважаючи на величезний вибір миючих засобів в магазинах. Застосовується воно в основному для прання білизни, особливо дитячого і з натуральних тканин, а також для миття поверхонь. Справа в тому, що господарське мило володіє поруч властивостей, не властивих іншим видам миючих засобів. По-перше, це натуральний і екологічно чистий продукт. Тверді господарські мила являють собою натрієві солі жирних кислот і виготовляються з рослинних олій і тваринних жирів, а також високоякісних спеціальних добавок, що поліпшують їх споживчі властивості при застосуванні. По-друге, господарське мило має лужний баланс (рН 11-12), завдяки чому здатна видаляти навіть найстійкіші забруднення. Прати можна як у холодному, так і в гарячій воді. Помічено, що вовняним виробам з прання господарським милом йде на користь, вони стають пишними і м'якими. По-третє, доведено, що господарське мило володіє антибактеріальними властивостями. В якості антисептика воно використовується в медицині і незамінне під час прибирання виробничих приміщень. І, нарешті, господарське мило абсолютно нешкідливо для людини, оскільки містить виключно натуральні компоненти. Воно гіпоалергенний (можна прати навіть речі маленьких дітей) і не надає подразнюючої дії на шкіру. За наявними даними, мило тощо сучасного господарського мила, виготовлялося ще в стародавньому Шумері та Вавілоні (близько 2800 р. до н. е..). Описи технологій виготовлення мила знайдені в Месопотамії на глиняних табличках, що належать приблизно до 2200 р. до н. е. Єгипетський папірус середини другого тисячоліття до нашої ери свідчить, що єгиптяни регулярно милися з допомогою мила. Широко застосовувалися подібні миючі засоби і у Стародавньому Римі. Господарське мило абсолютно нешкідливо для людини і багато хто за звичкою використовують господарське мило або стружку з нього для прання своїх і особливо дитячих речей, що виправдано в силу його гипоаллергенності. Вміст жирних кислот у господарському милі не перевищує 72%, в ньому багато лугів, швидко і якісно розчиняють бруд і до того ж мають протимікробну дію. Гідність мила, в тому числі господарського ― можливість його широкопрофільного застосування. Також господарське мило робить позитивний вплив на деякі властивості тканин ― надає їм пишність і об'ємність. Легенда свідчить, що саме слово soap (мило) походить від назви гори Сапо в стародавньому Римі, де відбувалися жертвоприношення богам. Тваринний жир, що виділяється при спалюванні жертви, накопичувався і змішувався з деревною золою багаття. Отримана маса змивалася дощем в глинистий грунт берега річки Тібр, де жителі прали білизну і, природно, спостережливість людини не упустила того факту, що завдяки цій суміші одяг відпиралася набагато легше. У 1808 році французький хімік Мішель Ежен Шеврель (1786-1889) на прохання власників текстильної фабрики встановив склад господарського мила. В результаті аналізу виявилося, що мило — це натрієва сіль вищої жирної (карбонової) кислоти. В Європі і США безперервний процес миловаріння з'явився в кінці 1930-х років разом з безперервним процесом гідролізу (розщеплення) жирів водою і пором високого тиску в миловарних вежах. Господарське мило виробляється з натуральної сировини природного походження (тваринних і рослинних жирів), а також із синтетичних жирних кислот. Отримання господарського мила засноване на реакції омилення — гідролізу складних ефірів жирних кислот (тобто жирів) з лугами, в результаті якого утворюються солі лужних металів і спирти. У спеціальних ємностях (варильних котлах) нагріті обмилюють жири їдкою лугом (зазвичай каустичною содою). В результаті реакції у варильних котлах утворюється однорідна в'язка рідина, густеющая при охолодженні — мильний клей, що складається з мила і гліцерину. Вміст жирних кислот в милі, отриманий безпосередньо з мильного клею зазвичай 40-60 %. Такий продукт має назву "клейового мила". Спосіб одержання клейового мила прийнято називати "прямим методом". "Непрямий метод отримання мила полягає в подальшій обробці мильного клею, який піддають отсолке — обробці електролітами (розчинами їдкого лугу або хлористого натрію), в результаті відбувається розшарування рідини: верхній шар, або мильне ядро, що містить не менше 60 % жирних кислот; нижній шар — подмыльный луг, розчин електроліту з великим вмістом гліцерину (також містить забруднюючі компоненти, що містяться у вихідній сировині). Отримане в результаті непрямого методу мило носить назву "ядрового". Вищий сорт мила ― пилированное, отримують при перетиранні висушеного ядрового мила на валиках пилирной машини. При цьому в кінцевому продукті вміст жирних кислот підвищується до 72-74 %, поліпшується структура мила, його стійкість до всихання, згіркнення і дії високих температур при зберіганні. При використанні в якості лугу каустичної соди отримують тверде натрієве мило. М'яке або навіть рідке калієве мило утворюється, коли застосовується каустичний поташ. Господарське мило виходить при охолодженні клейового мила. Тверде мило містить 40-72 % основної речовини, 0,1-0,2 % вільного лугу, 1-2 % вільних карбонатів Na або До, 0,5-1,5 % нерозчинного у воді залишку. Високий вміст жирних кислот (72%) забезпечує високу миючу здатність мила. В залежності від вмісту жирних кислот господарське мило буває трьох категорій: I (72%), II (70%), III (65%). Чим більше вміст жирних кислот, тим краще мило буде справлятися з брудом і бактеріями. Потрібно відзначити, що сучасне господарське мило сильно відрізняється від попередників. Виробники стурбовані тим, як зробити цей продукт більш привабливим для споживачів. Наприклад, мило DURU ароматизировано різними добавками і може мати запах яблука, троянди, лаванди. Інші виробники додають до складу господарського мила компоненти, що благотворно впливають на шкіру рук (Лелека з гліцерином). Зустрічається на прилавках господарське мило з ефектом відбілювання (Сарма, DURU). Усе більш звичною стає мило білого кольору, а не брудно-жовтого, як за часів наших бабусь. Однак є в цього миючого засобу і свої недоліки. Луг, що так добре справляється з плямами, в той же час сушить і знежирює шкіру рук. Тому після використання господарського мила не забувайте змащувати руки будь-яким зволожуючим кремом. Мило господарське являє собою миючий засіб, основний (активної) частиною якого є натрієві і калієві солі жирних кислот. Мило господарське підрозділяють по виду вихідного матеріалу, способу виробництва та обробки, консистенції, вмісту миючого речовини. По виду вихідного матеріалу розрізняють мила на основі жирів, жирних кислот і змішаної жирової основи. У виробництві мив використовують тверді жири тваринні (яловичий, баранячий, свинячий та ін), рідкі рослинні жири (олія соняшникова, бавовняне й ін), саломас (сало з олії) -твердий жир, отриманий гідрогенізації (насиченням воднем за місцем подвійних зв'язків) рідких рослинних масел. Тверді тваринні жири містять більшу кількість насичених жирних кислот і при варінні утворюють тверді мила, добре розчинні при підвищеній температурі. Додавання твердих жирів рослинного походження (пальмова, кокосова та інші олії) підвищує розчинність мив при кімнатній температурі. Рідкі рослинні жири утворюють мазеподібної мила. Широке застосування жирних кислот дозволяє легше і повніше провести миловаріння. Жирні кислоти отримують розщепленням жирів або синтетичним шляхом при окисненні парафінів і інших нафтопродуктів. Смешанная жировая основа может включать жиры, жировые отходы (кухонные, сточные), соапсток, смоляные и нафтеновые кислоты. Смоляные кислоты (в виде канифоли или канифольного мыла) улучшают ценообразование и задерживают прогоркание мыл. Нафтеновые кислоты понижают устойчивость пены и твердость мыл, делают его более растворимым. По способу производства различают мыла, полученные омылением (варкой) жировой основы и нейтрализацией жирных кислот. Омыление проводят действием водного раствора едкой щелочи на жировую основу при температуре 100--105°. Жировые вещества распадаются на глицерин и жирную кислоту, которая образует со щелочью соль жирной кислоты (мыло) по реакции. Нейтрализация жирных кислот (карбонатное омыление) -экономически более выгодный способ получения мыла, так как ускоряется и упрощается процесс образования мыла, а в качестве щелочи используют соду, как более дешевую. По способу обработки различают мыла клеевые, высоленные, шлифованные и пилированные. Клеевое мыло получают охлаждением продукта мыловарения. Оно содержит 40--47% жирных кислот, остатки непрореагировавших жиров и щелочей, глицерин. Высаливают мыло для удаления примесей и увеличения содержания моющего вещества. Для этого в кипящий мыльный клей вводят поваренную, соль или каустическую соду. Растворяясь в воде, эти вещества понижают растворимость мыла. Мыло отделяется и, как более легкое, всплывает, образуя слой более концентрированного, так называемого ядрового мыла. При повторном высаливании получают более чистое и светлое шлифованное мыло. Пилированное мыло содержит 70--85% жирных кислот и имеет более однородную структуру. Для его получения мыло измельчают, перетирают на вальцах, подсушивают и прессуют в куски. По консистенцииразличают мыло твердое и жидкое. Твердое мыло подразделяют на кусковое, порошковое и в виде стружки. По содержанию моющего вещества (натриевых или калиевых солей жирных, смоляных и нафтеновых кислот) мыло делят на сорта. Твердое хозяйственное кусковое мыло бывает 60, 66, 70 и 72%-ное, жидкое--40%-ное (1-й сорт) и 60%-ное (высший сорт). Порошковые мыла представляют собой измельченное и высушенное мыло (68--82%) или составы, содержащие 10--25% жирных кислот в смеси со щелочными солями содой кальцинированной, тринатрийфосфатом, силикатом натрия