Молібден активний таблетки 0,25 р. №80

Молібден активний рекомендується, як біодобавка з метою корекції раціону харчування для заповнення дефіциту молібдену; при недокрів'ї, порушення ліпідного обміну (атеросклероз, ожиріння, цукровий діабет); при подагрі; при інтоксикаціях різного генезу, у т. ч. харчових; при карієсі. Молібден, головним чином, концентрується в печінці, почках, надниркових залозах та кісткових тканинах.Молібден потрібний для окислення сірки, яка входить до складу білків, що прискорює метаболізм та видалення з організму сечової кислоти, запобігаючи розвиток подагри. При достатній забезпеченості організму молібденом зменшується ймовірність розвитку анемії. Склад: натрій молібденовокислий (молібден активний) ― 50 мкг, віт. З ― 30 мг. Спосіб застосування: як дієтичну добавку приймати по 1 таблетці 1 раз на день під час їди. Курс прийому: 1-2 місяці, рекомендується проводити 2-3 курси на рік. Загальні відомості Молібден (Мо) – елемент побічної підгрупи VI групи 5-го періоду таблиці Менделєєва Відкритий у 1778 р. Карл Шеєле. Метаболізм Молібден добре всмоктується із продуктів харчування, переважно в тонкому кишечнику; виділення відбувається із січею. Обмін молібдену в організмі в значній мірі залежить від діяльності мікрофлори шлунково-кишкового тракту. Метаболізм молібдену вивчення недостатньо. Основні джерела Основні дієтарні джерела молібдену – це крупи та овочі. Залежно від регіону в зернових і бобових продуктах харчування міститься 0,05 – 0,1 мг/100 р. У тваринних продуктах вміст молібдену рідко перевищує 0,01 мг/100 р. Функції Будучи кофактором багатьох ферментів, у першу чергу – ксантиноксидази та сульфітоксидази, забезпечує метаболізм сірковмісних амінокислот, пуринів та піримідинів. Особливої ​​уваги заслуговує на участь молібдену в роботі сульфітоксидази. Цей фермент перетворює сульфіт на сульфат і відрізняється суворою специфічністю до свого субстрату. Фермент присутній переважно у печінці. Генетичний дефект сульфітоксидази у людини виявляється вираженими аномаліями мозку, розумовою відсталістю, ектопією кришталика та підвищеним виділенням з сечею сульфітів, сульфоцистеїну та тіосульфатів при помітному зниженні кількості сульфатів. Молекулярна основа цієї патології невідома. Однак складні патофізіологічні порушення свідчать про незамінність молібдену для організму людини. Норми споживання Фізіологічна потреба для дітей не встановлена. Фізіологічна потреба для дорослих – 70 мкг/добу. Верхній допустимий рівень споживання – 600 мкг/добу. Симптоми нестачі Порушення обміну сірковмісних амінокислот, порушення функцій нервної системи. Дефіцит молібдену у людини практично не зустрічається. Можливий прояв тільки при парентеральному харчуванні. Показання до застосування Необхідність у прийомі молібдену виникає тільки при явних ознаках дефіциту цього елемента. Безпека При введенні молібдену в дозах понад 500 мкг/добу з'являються ознаки дефіциту міді. Хронічна професійна інтоксикація молібденом викликає функціональні зміни печінки, підвищення вмісту сечової кислоти і молібдену в сироватці крові. Потім з'являються поліарталгії, артрози, гіпотонія; знижується концентрація гемоглобіну, кількість еритроцитів та лейкоцитів у периферичній крові. Особливості прийому та взаємодії Не відомі. Молібден вважається необхідним мікроелементом. Його виявили у зеленій масі рослин (близько 1 мг на кілограм сухої речовини). Велика кількість молібдену міститься у горосі та бобах. Знайшли його і в різних тваринних організмах. Тим не менш з'ясувати, яка роль молібдену в обміні речовин і взагалі в житті, довгу годину не вдавалося. Почалося з того, що в одному з дослідних господарств Нової Зеландії помітили, що додавання в ґрунт незначних кількостей молібденових солей приблизно на 30% збільшувало врожай люцерни та стайні. Невдовзі з'ясували, що мікрокількості молібдену збільшують активність бульбочкових бактерій і завдяки цьому рослини краще засвоюють азот. Було встановлено, що молібден входити до складу важливого ферменту ксантиноксидази. Якщо в їжі мало молібдену, то фермент цей утворюється в недостатній кількості, і організм болісно реагує на його нестачу. Якщо ж молібдену в їжі більше, ніж потрібно, то обмін речовин теж порушується. Ксантиноксидаза прискорює азотистий обмін в організмі, зокрема пуриновий обмін. В результаті розпаду пуринів утворюється сечова кислота. Якщо цієї кислоти занадто багато, то почки не встигають виводити її з організму; тоді в суглобах і м'язових сухожиль скупчуються розчинені у цій кислоті солі. Суглоби починають хворіти; починається подагра... В організмі дорослого людини міститься близько 9 мг молібдену. Його основна частина концентрується у кістковій тканині, печінці, почках, головному мозку, підшлункової та щитовидній залозі та надниркових залозах. В організм надходити в основному з їжі і деяка частина повітря в процесі дихання. Вольфрам, свинець і натрій викликають дефіцит молібдену в організмі. А дефіцит заліза та міді сприяє збільшенню концентрації молібдену в організмі. Молібден виконує в організмі наступні функції: молібден сприяє метаболізму білків, жирів та вуглеводів стимулює зростання входити до складу ряду ферментів, необхідних для роботи організму прискорює розпад пуринів і виводити з організму січну кислоту важливий компонент тканинного дихання бере участь у синтезі амінокислот впливає на склад крові (допомагає виробляти гемоглобін) бере участь у синтезі витамину С виступає як антитоксичний фактор (впливає на розпад сульфідів та алкоголю) Добова потреба в молібдені Добова потреба в молібдені для дорослих і дітей становить близько 70-300 мкг. При імпотенції, карієсі необхідно збільшити кількість прийнятого елемента. Симптоми дефіциту та передозування молібдену Дефіцит молібдену - нечасте явище. До основних симптомів дефіциту відносять: підвищена збудливість дратівливість куряча сліпота тахікардія задишка нудота рвота дезорієнтація карієс кома подагра ризик імпотенції ризик ракових захворювань Токсична доза молібдену для людини становить близько 5 мг, а при дозі в 50 мг можливий летальний результат. До основних симптомів надлишок молібдену в організмі відносять: подразнення слизових оболонок кишкові розлади підвищення активності ксантиноксидази підвищення рівня сечової кислоти в січі анемія лейкопенія зниження маси тіла подагра затримка зростання кісток витіснення міді порушення фосфорного обміну у кістках січок'яна хвороба пневмоконіоз Джерела молібдену Рослинні Бобові, морква, темно-зелені листові овочі, чеснок, соєві, неочищене зерно, аґрус, цвітна капуста, диня, арбуз, насіння соняшнику, хлібні злаки і випічка гриби, щавель. Животні Печінка та почки тварин, молоко та молочні продукти, морепродукти.