Фотоколориметри

Фотоколори́метр - оптичний прилад для виміру концентрації речовин у розчинах. Дія колориметра заснована на властивості пофарбованих розчинів поглинати минаючий через них світло тем сильніше, чим вище в них концентрація з речовини, що офарблює. На відміну від спектрофотометра, виміри ведуться в промені не монохроматичного, а в поліхроматичного вузько спектрального світла, формованого світлофільтром[1]. Застосування різних світлофільтрів з вузькими спектральними діапазонами світла, що пропускається, дозволяє визначати окремо концентрації різних компонентів того самого розчину. На відміну від спектрофотометрів, фотоколориметри прості, недорогі й при цьому забезпечують точність, достатню для багатьох застосувань

Колориметри розділяються на візуальні й об'єктивні (фотоелектричні) - фотоколориметри. У візуальних колориметрах світло, що проходить через вимірюваний розчин, висвітлює одну частину поля зору, у той час як на іншу частину падає світло, що пройшло через розчин того ж речовини, концентрація якого відома. Змінюючи товщину l шару одного з порівнюваних розчинів або інтенсивність І світлового потоку, спостерігач домагається, щоб колірні тони двох частин поля зору були неотличимы на око, після чого по відомих співвідношеннях між l, І й з може бути визначена концентрація досліджуваного розчину

Фотоелектричні колориметри (фотоколориметри) забезпечують більшу точність вимірів, чому візуальні; у якості приймачів випромінювання в них використовуються фотоелементи (селенові й вакуумні), фотоелектронні умножители, фоторезистори (фотоопору) і фотодіоди. Сила фотоструму приймачів визначається інтенсивністю падаючого на них світла й, отже, ступенем його поглинання в розчині (тем більшої, ніж вище концентрація). Крім фотоелектричного колориметра (фотоколориметра) з безпосереднім відліком сили струму, поширені компенсаційні колориметри, у яких різниця сигналів, що відповідають стандартному й вимірюваному розчинам, зводиться до нуля (компенсується) електричним або оптичним компенсатором (наприклад, клином фотометричним); відлік у цьому випадку знімається зі шкали компенсатора. Компенсація дозволяє звести до мінімуму вплив умов вимірів (температури, нестабільності властивостей елементів колориметра) на їхню точність. Показання колориметра не дають відразу значень концентрації досліджуваного речовини в розчині - для перехід до них використовують градуировочные графіки, отримані при вимірі розчинів з відомими концентраціями

Виміру за допомогою колориметра відрізняються простотою й швидкістю проведення. Точність їх у багатьох випадках не уступає точності інших, більш складних методів хімічного аналізу. Нижні границі обумовлених концентрацій залежно від роду речовини становлять від 10-3 до 10-8 моль/л.